Як панок балакав балакав по-німецьки.
В одному селі жила бідна вдовиця. А вона мала доньку — вродливу, як ружа. Раз дівчину вирішив засватати поганий панок з сусіднього села. Був миршавий, та гонору мав стільки, що стало би й на трьох великих панів.
Поїхав до вдовиці на оглядини.
В дорозі, довго думав, як має поводитись, аби вдовиця і її донька переконалися, що він не просто якийсь там панок, а справжній панисько.
Сказав своєму наймиту:
— Коли буду балакати, ти кажи, що я великий пан і вмію лише по-німецькому. Чуєш?
— Ага.
— Будеш їй по-нашому тлумачити те, що вчуєш від мене. Зрозумів?
Приїхали. Вдовиця так зраділа, що аж сіяла перед паном.
— Прошу красно, заходьте до хати.
— Вухри-мухри, вухри-мухри...— відповів панок. Господарка витріщила очі.
— Що з ним? — спитала наймита. А той відповідає:
— Мій пан говорить лише по-німецькому. Він не просто якийсь там панок, а справжній панисько.
Вдовиця запросила до гостини.
— Вухри-мухри,— промимрив жених.
— Що пан сказали?
Наймит розтлумачує:
— Та сказали, що не хочуть їсти.
Панок був голодний і за таке тлумачення розсердився на наймита, аж почервонів. Крикнув щосили:
— Вухри-мухри! Мухри-вухри!
Наймит сіпнув ґаздиню за рукав:
— Ідіть від нього, паніматко, не докучайте з гостиною, бо він може вдарити. Як ще йому згадаєте один раз про їжу — пан утече. Нащо вам того?
— Вухри-мухри! — застогнав панок.?А наймит тлумачить:
— Пан кажуть, що їм усі панські страви вже приїлися. Просять, аби їм дати горнятко води і окраєць хліба.
Посідали красненько до столу. Панок їв сухий хліб і запивав водою, а ґаздиня та її дочка, а з ними й панів наймит — вареники в сметані.
Почали нарешті лагодитися в дорогу. Вдовиця поклала перед женихом вузлик із гостинцями.
— Вухри-мухри, вухри-мухри...— вдячно закивав головою пан.
А наймит — своє:
— Що ви, паніматко? Заберіть, бо пан то все одно викине у яр. Не сердь те мого пана якоюсь там торбиною.
Панок на те аж скривився.
Виїхали за село, і як голодний вовк накинувся на наймита:
— Що ти наробив?! Мені в очах темніє!
Наймит знизав плечима:
— А хіба я знаю по-німецькому? Думав, що тлумачу все так, як має бути.
Цілу дорогу пан свистів у ніс. Більше ні з ким у житті не балакав по-німецьки.
